Особливості ономастикону драматичних поем Лесі Українки

Анотація

У статті проаналізовано літературно-художні оніми драматичних поем Лесі Українки. З’ясовано, що антропоніми засвідчують цілеспрямовану роботу письменниці з номінаціями персонажів: обране ім’я узгоджується з контекстуальним вживанням і сюжетно-тематичною лінією; створені варіанти та апелятивні замінники найменувань допомагають здійснити творчий задум. Топоніми постачають історичну, етнографічну, конотативну та інші інформації, формують індивідуально-авторську картину світу, в якому живуть персонажі. У контексті національних духовних цінностей Леся Українка розглянула найважливіші для людства теми добра і зла, честі і безчестя, любові і ненависті, обов’язку і самозречення. Щоб привернути увагу читача, письменниця використала для цього цікаві сюжети, яскраві образи та відповідні їм літературні оніми, наповнені важливою інформацією та експресією.

Ключові слова: власна назва, онім, ономастичний простір, ономастикон, антропоніми, топоніми.

Посилання