Епістолярний і науково-публіцистичний контексти поглядів Лесі Українки на мову як код національного буття

Анотація

«Коли мати її вживала всіх заходів, щоб вона стала українською письменницею, то дядько її робив те, щоб вона стала людиною й борцем. Мати їй дала тіло, дядько – душу, міцну, як криця, й бунтівливу, як буря… Критичне відношення Лесі до архаїчних національних святощів, з якими ми не раз зустрічаємось у її творчості, її європеїзм, ставлення національного питання в площину інтернаціональну, – все це плоди Драгоманівської науки…» (М. Драй-Хмара). Якими були результати її виховання в українській мові, чим було зумовлене несприйняття нею хуторянських поглядів на літературну мову, переконаність у необхідності забезпечення «широкої течії вільного слова», – це не стільки боротьба, як усвідомлене утвердження своєю творчістю української мови на всеєвропейських теренах. А отже, і в нинішніх умовах функціонування української мови є всі підстави називати Лесю Українку найсучаснішою письменницею.

Ключові слова: духовність нації, загальнолюдські цінності, код національного буття, українська дійсність, європеїзм, контекст.

Посилання