Мовні засоби волевиявлення у творах Лесі Українки

Анотація

У статті проаналізовано мовні засоби волевиявлення, вжиті в поезії Лесі Українки. З’ясовано, що модальність волевиявлення є одною з основних у віршованій творчості поетеси. Найчастіше спонукання передають різні форми імператива, також еліптичні речення та непрямі спонукальні конструкції, у яких волевиявлення маркують граматичні засоби адресованого мовлення – вокатив та займенники другої особи, у поєднанні з лексемами відповідного значення. Ще однією особливістю віршованої творчості Лесі Українки є наявність великої кількості конструкцій самоспонукання, що засвідчує ту боротьбу за життя і здоров’я, яку поетеса вела впродовж життя. Цей фактор є ще одним показником поєднання у ліричному герої «я – автора», «ти – адресата» і «він/вона – слухача». Також охарактеризовано мовні засоби волевиявлення у драматичному творі «Бояриня», всі спонукальні конструкції якого є ілюстраціями не лише художнього мовлення, а й звичайної комунікативної ситуації, що доповнюють ремарки з описом невербальної поведінки героїв.

Ключові слова: волевиявлення, адресант, адресат, імператив, комунікативна ситуація.

Посилання