Граматичні особливості ідеостилю Лесі Українки: функції локатива у драмі-феєрії «Лісова пісня»

Анотація

У статті проаналізовано граматичні особливості ідіостилю Лесі Українки. Основну увагу приділено з’ясуванню функцій локатива у драмі-фейєрії «Лісова пісня». Локатив визначено як залежний від дієслівного предиката компонент семантико-синтаксичної структури речення, який передає різновиди просторового значення. Обґрунтовано доцільність вживання поняття синтаксична залежність для аналізу структури речення. Встановлено, що предикати, які експлікують локативну залежність, у реченнєвих конструкціях мають відповідну семантику. У семантико-синтаксичній структурі реченнєвих конструкцій предикати статичної семантики, предикати процесу і предикати дії зумовлюють локативні компоненти. Схарактеризовано семантичне вираження локативних компонентів, залежних  від предикатів статичної семантики, предикатів процесу і предикатів дії. У реченнєвих конструкціях драми-фейєрії «Лісова пісня» локативний компонент виражає статичну локалізацію, початковий пункт руху, шлях руху,  кінцевий пункт руху. Семантичні особливості синтаксичних одиниць репрезентують цілісне світосприйняття Лесі Українки, засвідчують її індивідуальний стиль. Локатив відображає навколишній світ, репрезентований у просторових номінаціях. У реченнєвих конструкціях із предикатами статичної семантики зафіксовано експліцитний локативний компонент, також наявні неповні речення з імпліцитним предикатом статичної семантики. Предикати процесу та дії зумовлюють експліцитний та імпліцитний локативні компоненти. Встановлено, що локатив репрезентований переважно прийменниково-відмінковими формами. З’ясовано, що характерною рисою усіх речень з локативними компонентами є наявність прийменників як маркерів локативної залежності. Локативні компоненти представлені у двоскладних та односкладних реченнях, у неповних та наказових реченнєвих конструкціях.