Історія одного тексту Лесі Українки: “Поет під час облоги”
DOI:
https://doi.org/10.29038/2413-0923-2020-13-53-61Ключові слова:
метр, автограф, варіант, поетичний текст, строфа, наголос, версифікаціяАнотація
Стаття присвячена аналізу окремої поезії видатної української письменниці Лесі Українки. Встановлено, що авторка цікавилася основами версифікації, а їх знання вважала неодмінною умовою поетичної майстерності. У статті зроблено спробу простежити шлях поетичного тексту від автографу до останньої прижиттєвої публікації у збірці. Особливу увагу приділено змінам як на змістовому, так і на формальному рівнях. З’ясовано, що Леся Українка надавала формальній організації тексту надзвичайно великого значення, що й засвідчують густо покреслені чернетки. Письменниця болісно сприймала втручання редакторів у форму своїх поетичних творів, а тому намагалася самостійно надати їм досконалого вигляду та звучання.