Леся Українка й родина Косачів у «справі ратування дум»: епістолярний полілог учасників

Анотація

У статті через листування Лесі Українки зроблено спробу реконструювати полілог учасників і важливих помічників проєкту збереження кобзарського і лірницького репертуару з Наддніпрянської України, ініційованого подружжям Квіток і за участі Ф. Колесси та О. Сластіона. Часово етнографічна екскурсія галицького музикознавця тривала з липня по серпень 1908 року, а от листовний діалог про фонографування, подальшу обов’язкову цілісну публікацію текстів і мелодій дум, а також важливі для історії кобзарства описи-портрети кобзарів (Лесі Українки про Гната Гончаренка, Опанаса Сластіона про Степана Пасюгу), охоплює ціле п’ятиліття (1908 – 1913). У силове поле цього епістолярію було залучено більше десяти осіб та різні установи. Посутньо популяризації проєкту сприяли публікації Олени Пчілки, а також ті матеріали, які вона, як редакторка-видавчиня вміщувала на сторінках часопису «Рідний Край». На жаль, цілісний полілог не поновити, бо значна частина епістолярію учасників утрачена. Записи кобзарського і лірницького репертуару Лесею Українкою і К. Квіткою, як і матеріали інших членів родини Косачів, переконують, що український фольклор вони сприймали й осмислювали як важливу ознаку української цивілізації, те, що формувало й визначало впродовж століть національну ідентичність.