Епістолярний ідіолект Лесі Українки в інтер'єрі родинної комунікації: уліта

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.29038/2413-0923-2020-13-16-34

Ключові слова:

епістолярний текст, родинна комунікація, лексичний регулятив, оказіоналізми

Анотація

У статті на матеріалі епістолярних текстів розглянуто домінувальні розрізнювальні ознаки родинної комунікації Косачів; проаналізовано особливу стильову тональність їхнього листування, яка актуалізована насамперед у використанні своєрідної метамови, зокрема, лексичних одиниць, що мають статус регулятивності й становлять спільний для всіх членів родини «лексичний фонд», найчастотніші в якому – оказіональні найменування, найбільш послідовно експліковані в родинній епістолярії (з-поміж них фіксовано і власні, і загальні найменування). У межах ідіолектів Лесі Українки й Михайла Косача встановлено особливості мотивації, функціонування, типові контексти вживання, сполучувальні можливості, зміни семантичної структури й словотвірні ряди однієї з найбільш увиразнених і стилістично маркованих лексем родинної епістолярної комунікації – лексеми уліта.

Завантаження

Опубліковано

2020-12-30

Як цитувати

«Епістолярний ідіолект Лесі Українки в інтер’єрі родинної комунікації: уліта». Лінгвостилістичні студії, вип. 13, Грудень 2020, с. 16-34, https://doi.org/10.29038/2413-0923-2020-13-16-34.