Номінування адресата мовлення у «Приватному листуванні ХVІІІ ст.»

Анотація

Пропонована розвідка є спробою описати мовно-стильові особливості такого функціонального різновиду староукраїнської літературної мови, як приватний епістолярій. Хронологія аналізованого матеріалу – ХVІІІ ст. – час, коли остаточно виформовувалися основні ознаки літературної мови української нації. «Приватне  листування ХVІІІ ст.» – історичне джерело, дослідження якого дозволяє обʼєктивно пізнати шляхи становлення і розвитку норм української мови, зʼясувати співвідношення книжної і народнорозмовної стихій. Епістолярій  ХVІІІ ст. – конгломерат різних за походженням і за стильовими особливостями мовних елементів, серед яких важливе місце посідають номінації адресата мовлення, які були обовʼязковими клішованими компонентами памʼяток цього стилю. Адресат мовлення міг бути позначений різними способами: від окремих слів  до розгорнутих словосполучень.

Ключові слова: діахронічний аспект, епістолярний стиль, номінація, адресат мовлення, тематичні групи лексики, народнорозмовні слова, книжна лексика, питомі лексичні одиниці, запозичення.

Посилання