Семантико-стилістичні особливості юкстапозитів у поезії Лесі Українки

Анотація

У статті досліджено особливості традиційних та індивідуально-авторських складених найменувань у поезії Лесі Українки. Розглянуто критерії, згідно з якими юкстапозити, уживані в художніх текстах, кваліфікуються як авторські лексичні новотвори. Подано результати статистичного дослідження корпусу поетичних текстів письменниці в аспекті встановлення частотності вживання юкстапозитів. Виявлено найуживаніші в творах Лесі Українки традиційні прикладки, що характеризують різні за семантикою об’єкти, описано одиниці  фольклорного походження, які поетеса використовує як стилетворчі засоби. Проаналізовано семантику авторських юкстапозитів у зіставленні зі складеними найменуваннями, засвідченими в поезії Т. Г. Шевченка. Доведено, що Леся Українка продовжувала й розвивала започатковану Т. Г. Шевченком традицію стилістичного використання юкстапозитів у художніх текстах. Зроблено висновок, що складені найменування виконували функції оригінальних рим, слугували емоційно-експресивним засобом образної словесної номінації.

Ключові слова: юкстапозит, складене найменування, авторський лексичний новотвір, фольклоризм, прикладка, українська поезія ХІХ сторіччя, Т. Г. Шевченко, Леся Українка.

Посилання