Домінанти поетичного синтаксису Лесі Українки

Анотація

У статті висвітлено формально-граматичні та стилістичні параметри  поетичного синтаксису Лесі Українки, зокрема стилістичні фігури, порядок слів та особливості розташування членів речення. Поетична мова Лесі Українки фіксує художній прийом ампліфікації, яка формує конкретно-зорові картини. Ампліфікація пестливих словотворчих одиниць створює інтимно-ліричну тональність мовлення. Важлива ознака ідіостилю Лесі Українки – розгорнені, багатослівні синтаксичні конструкції з градацією. Поетичний синтаксис Лесі Українки активізує анафору з рядовими та суміжними елементами. Зафіксовано однослівні повтори, повтори синтагматичних одиниць, кільцеві повтори, полісиндетон. У поетичній мові Лесі Українки експресивно-емоційне виділення слова в реченні пов’язане інверсією означень.

Індивідуальна синтаксична норма Лесі Українки – лінійно-динамічні структури із дистанційним розташуванням означення й підмета. Зміна місця узгодженого означення, віддалення його від означуваного підмета сприяє його увиразненню в тексті, впливає на семантичні домінанти висловленої думки.

Ключові слова: поетичний синтаксис, поетичний текст, ідіостиль, фігура експресивного синтаксису.

Посилання