Мовностилістичний вияв авторського «я» в літературно-критичних працях Лесі Українки

Анотація

У статті розглянуто специфіку мовностилістичного вияву авторського «я» в літературно-критичних працях Лесі Українки. Проаналізовано дві форми вираження авторської присутності: експліцитну та імпліцитну, зокрема встановлено домінування непрямих засобів. З’ясовано, що з-поміж відкритих форм мовностилістичного вияву «я» автора перевагу надано займенникам 1‑ої особи однини та множини, які зумовлюють публіцистичність та емоційність викладу. Зосереджено увагу на метатекстових одиницях, що передають оцінку інформації, як найуживанішому серед непрямих способів вираження авторської присутності. Досліджено, що вибір форм вираження авторського «я» зумовлено не лише жанром, а й загальноприйнятими в певній сфері спілкування вимогами для забезпечення ефективного комунікативного акту в площині «читач – автор».

Ключові слова: комунікативний акт, комунікативна поведінка, авторське «я», метатекстові одиниці, експліцитний / імпліцитний засіб вираження.

Посилання