Наказові дієслова на -іте в текстах Лесі Українки й у західнополіських говірках

Анотація

У статті розкрито процес формування закінчень дієслів другої особи множини наказового способу. Тепер нормативним уважають флексію -те, якщо в другій особі однини основа закінчується приголосним (кинь – киньте), та -іть, якщо – голосним (неси – несіть). Так звану повну форму -іте (ходіте) кваліфікують як застарілу і не рекомендують для вживання. Однак у творах різних письменників закінчення -іте трапляється, зокрема і в нашої землячки Лесі Українки; найчастотнішими у її текстах різних жанрів (поетичних, прозових, драматичних, епістолярних) виявилися такі слова: беріте, біжіте, візьміте, ждіте, живіте, кладіте, несіте, підіте, робіте, скажіте.

Установлено, що використання Лесею флексії -іте зумовлено різними причинами: щоб зберегти віршовий розмір, для передачі урочистості, стилізуючи текст під народні говірки.

Дієслова на -іте досить поширені в західнополіському діалекті, тому використання цієї форми у творах письменниці відображає живомовну народну стихію. Крім цього, виявлена своєрідна власне західнополіська контамінаційна форма ходімте, що поєднує першу і другу особи множини (ходім + ходіте). Поширеність фіналі -те призвело і до утворень ще таких наказових форм, як нате ‘візьміть’, гетьте, цúтьте, що вживані й у творах нашої землячки.

Ключові слова: наказовий спосіб, друга особа множини, твори Лесі Українки, західнополіські говірки.

Посилання