Синтаксично нерозкладні словосполучення як фрагмент номінативної деривації (на матеріалі наукової, публіцистичної й епістолярної спадщини Лесі Українки)

Анотація

У статті здійснена  спроба аналізу специфіки функціонування у творах Лесі Українки важливого елемента номінативної системи української мови – синтаксично нерозкладних (лексичних)  словосполучень.

Лексичні, або синтаксично нерозкладні, словосполучення посідають помітне місце в галузі номінативної деривації української мови. Їх семантична й структурна специфіка слугує увиразненню авторського мовлення Лесі Українки, відбиває загальні тенденції розвитку нової української літературної мови. У роботі вказано на найбільш поширені за семантичними характеристиками лексичні словосполучення, що можуть  позначати часові поняття, дефініції з різних галузей науки, культури, суспільного життя, виробництва, функціонувати як назви  географічних об’єктів, політичних угруповань  різного статусу, осіб, предметів чи усталені вирази з біблійних, літературних, фольклорних, міфологічних та інших мовностильових сфер. 

Зауважено, що продуктивні моделі лексичних словосполучень, які становлять собою поєднання двох або трьох іменників, прикметників з іменниками.

Ключові слова: номінативна система, деривація, синтаксично нерозкладні словосполучення, лексичні словосполучення.

Посилання