Стилістична компенсація в перекладах Лесі Українки на російську мову оповідань Івана Франка

Анотація

У статті проведено детальний порівняльний аналіз лексики оригінального й перекладного твору (6 оповідань І. Франка та їх російськомовні переклади, здійснені Лесею Українкою) з метою з’ясувати можливі засоби компенсації семантико-стилістичних втрат у близькоспорідненому  (українсько-російському) художньому перекладі. Для цього визначено типи та функції безеквівалентних  одиниць оригіналу; описано способи перекладу діалектизмів та розмовно-просторічної лексики, історичних та побутових реалій, які виконують комунікативну, етнографічну й експресивну функції. Реалії мають статус країнознавчої лексики з обов’язковою культурною складовою, тому історичні реалії Леся Українка передає найчастіше через семантично близький російський аналог, а побутові транскодує (з посторінковими або внутрішньотекстовими коментарями). Діалектна лексика зазвичай передано нейтральним чи розмовно-просторічним еквівалентом. Доведено, що стилістична компенсація втрачених рис авторського ідіостилю є визначальним показником аналізованих перекладів.  

Ключові слова: перекладознавство, слов’янські мови, художній переклад, безеквівалентна лексика, стилістична компенсація. 

Посилання