Стилістика пунктуаційних знаків у драматичних текстах Лесі Українки

Анотація

У статті з’ясовано особливості драматичної поеми загалом, а також роль розділових знаків у відтворенні розмовного мовлення персонажів; виокремлено прості (крапка, крапка з комою, двокрапка, тире, дужки, лапки, кома, три крапки, знак оклику, знак питання) та складні (знак питання й знак оклику; знак питання, знак оклику й крапка; два знаки оклику; два знаки оклику й крапка; три знаки оклику; поєднання знака оклику, знака питання й трьох крапок; знак оклику та дві крапки вряд; знак питання та дві крапки вряд) розділові знаки, які використовувала Леся Українка у своїх драматичних текстах; проаналізовано різні типи синтаксичних конструкцій, характерні для діалогічного мовлення персонажів; розглянуто специфіку пунктуаційної системи власне авторського тексту та мовлення персонажів; окреслено значення розділових знаків у відтворенні інтонаційного малюнку драматичного твору; класифіковано за тематичним принципом ремарки (акціональні; ремарки, які містять звукові характеристики діалогічного процесу; інтродуктивні; адресатні) у драмах Лесі Українки.

Ключові слова: драма, драматична поема, прості розділові знаки, складні розділові знаки, інтонаційний малюнок, авторський текст, ремарки. 

Посилання